Домашня сторінка > Цікаві факти про Київ > Золоті ворота як уособлення сили та незалежності України

Золоті ворота як уособлення сили та незалежності України

Червень, 2021

У центрі Києва, неподалік від Софійського собору, розташована відома пам’ятка оборонної та сакральної архітектури Київської Русі – Золоті ворота. Як і Софія Київська, Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи. Пам’ятка згадується у відомій літописній статті 1037 року, що розповідає про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого: «Заложив Ярослав город – великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, Премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці.. Після цього (він звів) монастир святого Георгія (Побідоносця) і (монастир) святої Орини…». Цим записом літописець підсумував будівничі заслуги Ярослава за весь період його правління, воздав   їм хвалу. В науці  забудовану цими спорудами територію давнього Києва прийнято називати «містом Ярослава». 

«Місто Ярослава» оточували високі земляні вали загальною довжиною 3,5 кілометра. Вони проходили сучасними вулицями центральної частини Києва – від Львівської площі вздовж вулиці Ярославів вал до Золотих воріт, спускалися вулицями Свердлова та Новопушкінською до площі Жовтневої революції (де стояли Лядські ворота) і знову піднімалися вгору до площі Калініна. Золоті ворота були головним в’їздом до Києва. Цей дивовижний витвір давньоруських зодчих – могутня бойова вежа, що завершувалася церквою Благовіщення.

Час не зберіг пам’ятку. Із записів мандрівників XVI-XVII ст., з малюнків А. ван Вестельфельда 1651 року на той період Золоті ворота були вже напівзруйнованими. У 1648 році біля Золотих воріт кияни зустрічали героя національно-визвольної боротьби українського народу Богдана Хмельницького після перемоги під Жовтими Водами, а 1654 року, ознаменованого воз’єднанням України з Росією, через Золоті ворота урочисто в’їхало до Києва російське посольство. У середині XVIII століття руїни древніх Золотих воріт були засипані землею і поруч за проектом інженера Д. Дебоскета зведено нові однойменні ворота.

Знову кияни побачили стародавню пам’ятку 1832 року, коли К. Лохвицький провів археологічні розкопки і розкрив залишки Золотих воріт.  При цьому було не тільки розчищено проїзд, але й знято рештки земляного валу, що примикав до споруди з обох боків. За участю архітектора В. Беретті було проведено роботи по укріпленню руїн: на окремих ділянках зроблено ремонт древньої кладки цеглою, зведено контрофорси, влаштовано металеві зв’язки, територію навколо залишків пам’ятки огороджено чавунними штахетами.

У такому вигляді Золоті ворота збереглися до нашого часу. Однак стародавня кладка від вітру та атмосферних опадів руйнувалася.

У 1970 році було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би їх, але й відтворював первісний вигляд споруди. Щоб виконати проєкт реконструкції, необхідно було провести додаткові дослідження Золотих воріт. Над їхнім вивченням працювали визначні вчені – К. Лохвицький, Ф. Солнцев, П. Покришкін, А. Ертель, В. Ляскоронський, В. Богусевич, Ю. Асєєв.

Після ретельного архітектурного та археологічного вивчення руїн у 1972-1973 роках було визначено древній рівень проїзду, вирахувано первісні висоти арок, уточнено розміри і конструкцію валів та воротної вежі, місце і план надбрамного храму. Все дозволило авторській групі дослідників у складі Є. Лопушинської, С. Висоцького, М. Холостенка, Л. Мандельблата створити проект захисного павільйону, який з достатньою точністю відтворює вигляд Золотих воріт.

Павільйон-реконструкція відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина являє собою вежу з зубцями; із зовнішнього фасаду вежа має додатковий виступ – «малу вежу»; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними дерев’яними ґратами, обкованими металом, з другого – стулками воріт, виконаними за зразком стародавніх врат, що збереглися в пам’ятках Новгорода й Суздаля.

Надбрамну церкву відтворено у вигляді тринефного чотиристовпного однобанного храму. В архітектурному декорі фасадів використані орнаменти з цегли, меандровий фриз, поребрик. Підлогу храму прикрашено мозаїкою, малюнок якої виконаний за мотивами древньої підлоги Софії Київської.

Нині у триярусному павільйоні воріт розташований музей, який розповість вам історію пам’ятки та фортифікації Києва загалом. Окрасою музею є руїни стін Золотих воріт, а також оглядовий майданчик та надбрамна церква. Навколо розкинувся Золотоворітський сквер із старовинним чавунним фонтаном. Доповнив композицію пам’ятник Ярославу Мудрому, що тримає на долоні Софію Київську в мініатюрі. Неперевершена акустика дозволяє проводити в стінах музею концерти та драматичні вистави. Також відбуваються виставки давньоруської тематики.

Без Золотих воріт неможливо уявити собі Київ – ця памятка нерозривно повязана з містом та є його символом.

З поданих нижче джерел ви можете дізнатися ще більше цікавих фактів:

Ананьева, Т. "Памятник, достойный сохранения" : к 175-летию археологического открытия Золотых ворот в Киеве / Татьяна Ананьева, Ирина Абрамова //  Киевский альбом : исторический альманах. Вып. 5. / Гл. ред. Т. Ананьева. – [Киев] : [Б.в.], [2007?]. – С. 5-13 : ил.

Асеев, Ю. С. Архитектура древнего Киева / Ю.С. Асеев. – Киев : Будівельник, 1982. – 158 с. : ил.

Визначні пам'ятки Києва : енциклопедичний довідник / Г.Ю. Івакін [та ін.] ; відпов. ред. Ю. О. Храмов ; [Інститут гуманітарних досліджень Української академії наук]. – Київ : Фенікс, 2005. – С. 214-215 : іл.

Висоцький, С. О. Золоті ворота в Києві : пер. з рос. / С. О. Висоцький. – Київ : Техніка, 2000. – 160 с. : іл.

Грицак, Е. Н. Памятники древнего Киева / [Е.Н. Грицак]. – Москва : Вече, 2005. – С. 47-50.

Звід пам'яток історії та культури України : енциклопедичне видання : у 28 т. Київ. Кн. 1, ч. 1. А – Л / голов. ред. В. Смолій ; [Національна академія наук України та ін.]. – Київ : Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1999. – С. 391-393.

Золоті ворота // Галайба, В. Хроніка старого Києва : Вип. 1 / Василь Галайба. – Київ : Бібліотека українця, 2003. – С. 94-97 : іл.

Золоті ворота // Державний архітектурно-історичний заповідник  «Софійський музей» : фотоальбом. – Київ : Мистецтво, 1984. – С. 167-169 : іл.

Золоті ворота // Доценко, Т. Київ. Мандрівка стародавнім містом = Kyiv.
A Walk Around The Ancient City / Т. Доценко, М. Лябах, О. Парамонов. – Київ : Київський дім, 1998. – С. 24-25 : іл.
  

Золоті ворота // Православні святині Києва / за ред. Н. М. Нікітенко. – Київ : Техніка, 2011. – С. 9-17 : іл.

Золотые ворота //  Захарченко, М. М. Київ тепер і колись = Кіевъ теперь и прежде / М. М. Захарченко. – Київ : Задруга, 2006. – С. 230-232 : фото.

Київ : історико-біографічний енциклопедичний довідник / відп. ред. Ю.О. Храмов. – К. : Фенікс, 2007. – С. 261-262 .

Київ = Kyiv : енциклопедичне видання / [авт. кол. Н.П. Барановська та ін. ; фото О. Бордуніса та ін.]. – Київ : Альтернативи, 2001. – С. 131-145 : іл.

Ричка, В. Київські пропілеї : про семіотичний статус Золотих Воріт // Історія в школах України. – 2002. –   №3. – С.51-55.

Хорошевский, А. Ю. 100 знаменитых символов Украины / А.Ю. Хорошевский. –Х. : Фолио, 2008. –        С.  26-229 : ил.

Усі джерела, що представлені в огляді, є у фонді відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих м. Києва.

Підготували: Людмила Гапич, Інна Іванова