Домашня сторінка > Цікаві факти про Київ > Королева Анна Ярославна – київська. Чия вона?

Королева Анна Ярославна – київська. Чия вона?

Спростування «фейків», «штампів», нових спекуляцій.

Грудень, 2021

Анна Київська — це ім’я добре відоме не тільки в Україні, а й загалом у Європі. Дочка  великого князя Київської Русі Ярослава Мудрого та дружина французького короля Генріха І. Вона зіграла помітну роль у Франції, а її нащадки в майбутньому правили в країнах Європи та належали до відомих аристократичних родів.

Хоча від її народження минуло вже понад десять століть, проте її постать ще й досі продовжує обростати чималою кількістю легенд, «міфів», «штампів» та нових спекуляцій.  А за її етнічну приналежність продовжують боротися країни-нащадки Київської Русі.

В наші часи вона стала чи не найпопулярнішою історичною постаттю.

Такою її зробили сучасні політики і піарники, вважає історик та провідний екскурсовод національного заповідника «Софія Київська» Олександр Тіточка.

За  його словами, ми сьогодні відмовляємось від «штампів» і «міфів», нових спекуляцій  щодо  постаті княжни, якими вона обросла  за цей час, та надаємо справжні знання.  Це дозволить усвідомити місце України у європейській культурі і зрозуміти, що саме українці є спадкоємцями історії, традицій та культури Київської Русі».

Тож спростуємо найпоширеніші «штампи», «міфи», нових спекуляцій довкола Анни Київської.

  • «Анна Ярославна – російська княжна».

Не «русская», а руська, наголошує історик Олександр Тіточка. Він пояснює: на той час ще не було ані Росії, ані російської ідентифікації, тому вона не могла мати російського коріння.

«Росія зберігає лише за собою монопольне право називатися нащадком Київської Русі. Тому й Анна у них «русская» княжна, ледь не московська, хоча перша літописна згадка про Москву з’являється лише у 1147 році. Політична нація як інструмент, як інститут з’являється лише у ХІХ-му столітті. І самоідентифікація людей була на той час саме за конфесійною ознакою, а не за етнічною. Вона була Анною із Русі, або руською з м’яким знаком і однією «с», або з Києва. Разом з тим, вона б дійсно здивувалася, якби її назвали Анною українською».

  • Анна Ярославна одружилася з уже пристарілим Генріхом І.

Це  твердження неправдиве. Якщо шлюб між ними відбувся в 1049 р., то Генріху І було лише 40-41 рік. Якщо ж вони одружилися в 1051 р., то нареченому було би, відповідно, на два роки більше.

  • Анна привезла до Франції Євангеліє, на якому відтоді присягали всі королі, так зване Реймське Євангеліє.

Поширеною є теза про те, що священний коштовний манускрипт, писаний слов’янськими буквами, так зване «Реймське Євангеліє», на якому присягали французькі королі, був привезений до цієї країни саме Анною Ярославною у якості посагу посеред інших коштовностей.

Анна Ярославна – дочка  заможного руського правителя, яка їхала в далеку країну з дорогими подарунками. Вона могла везти подібну книгу. Однак, на жаль, є підстави сумніватися в тому, що «Реймське Євангеліє» потрапило до Франції у середині ХІ ст. і завдяки Анні.

Існує гіпотеза, що насправді, цей старовинний манускрипт постійно знаходиться на території Франції лише з середини ХVІ ст. Відомо лише те, що він був переданий імператором Священної Римської імперії Карлом ІV в середині ХІV ст. Емауському монастирю в Празі, потім був вивезений гуситами до Константинополя, а вже звідти через Італію потрапив до Франції. Присягати на ньому могли королі лише з кінця ХVІ ст. Отож, приналежність Євангелія Анні цілком можлива, але дискусійна.

  • Віросповідання Анни Київської.

1054 роком фіксується офіційне визнання існування двох обрядів християнського віровчення, першопричиною якого була суперечка між константинопольським патріархом Фотієм та папством за верховенство у християнському світі.

Аж до падіння Візантійської імперії 1453 року православ’я і католицизм вважались двома обрядами єдиного тіла християнської церкви. І лише у XV ст. сформувався обряд переходу з однієї з них в іншу.

Побожність Анни відзначалася всіма західноєвропейськими сучасниками, зокрема, й духовними особами. Саме вона сприяла розвитку релігійних установ, брала участь у заснуванні церков і монастирів у Франції, зокрема, церкви святого Вінсента, де її щорічно поминають 5 вересня. Якби вона дотримувалася іншої релігійної обрядності, це могло б бути витлумачене як відступ від істинної віри.

  • «Анна Ярославна навчила писати і читати всю Францію і Європу».

«Називати себе Анною Ярославною Рюрикович вона не могла, бо це традиції вже ХІХ-го століття – прізвище і по-батькові на «-вич».

Західна Європа на той час  мала міцні традиції латинської писемності, що лишилися їй у спадок від Римської імперії, каже історик. І на той час – майже п’ять століть державності. Тому твердження, що Анна зробила Європу письменною, є помилковим.

  • У королеви був власний герб.

Ствердження про те, що у Анни Ярославни був так званий герб може належати лише до уявно-мнимих, бо в ХІ-му столітті гербів ще взагалі не існувало. Хоча цей міф уже давно аргументовано відкинутий, ще  досі довкола породжуються нові спекуляції. Вочевидь, бажання вірити, що в Анни був власний герб лишається жагучішим від бажання знати правду.

  • «Анна надсилала листа батькові Ярославу Мудрому».

«Лист», який нібито Анна написала Ярославу Мудрому, не відповідає ані реаліям ХІ-го століття, ані стилеві написання, наголошує експерт. У ньому Франція описується як відстале утворення. А зважаючи на те, що його «віднайшли» у ХІХ-му столітті, і найактивніше просуває Росія, – стає очевидним, що інформаційна війна розпочалася ще кілька століть тому.

«Називати себе Анною Ярославною Рюрикович вона не могла, бо це традиції вже ХІХ-го століття – прізвище і по-батькові на «-вич».

  • Французи завжди дуже любили й шанували королеву Анну.

Це є перебільшенням, особливо тоді, коли Анна Ярославна вдруге одружилася. Та й думка про те, що княжна Анна під час правління чоловіка, а потім сина була провідним політиком теж є великим перебільшенням.

Звичайно, вона була активнішою за інших жінок, але не найяскравішою політичною постаттю того часу. Експерти зауважують, що шлюб на тодішній час був дієвим способом отримати надійних союзників.

«Так, Анна відігравала роль у політичному житті насамперед через те, що жінки на той час взагалі були не зацікавлені в політиці, а Анна проявляла себе в цій царині. І тому її сучасників це дійсно дивувало, вони відзначали її певну активність у цьому. Це і заснування монастирів, і пожертви, і листування з відомими людьми того часу, наприклад, папою Римським. Тому її сучасники були схильні до того, щоб усе-таки перебільшити її значення і показати її як політичну особистість Європи того часу».

  • «Титул «королеви Франції» був мрією жінок Європи, а для Ярослава Мудрого – справжньою удачею».

Не варто ідеалізувати титул «королева Франції», бо все, що належало французькому королеві в ХІ-му столітті, – це Париж і його околиці, зауважує експерт. Та й для Ярослава Мудрого цей шлюб не надавав великих переваг, бо тодішня Франція не була зоною інтересів київського князя. Інші «шлюбні угоди» дочок Ярослава Мудрого з представниками Польщі, Угорщини, Норвегії, Візантії були значно вигідніші для нього.

«Майже всі васали її чоловіка Генріха І були вороже проти нього налаштовані, мали значно більше політичних важелів, авторитету, земель, зброї і грошей. Не можна сказати, що для князя Ярослава це була якась удача – видати дочку за французького короля. Це була для нього буденна справа, не першочергова річ. З’явився цей претендент, можна налагодити ще одну лінію дружніх зв’язків, то чому б це не зробити. Усе-таки Франція перебувала на великій відстані від Русі, і тому якихось дуже спільних інтересів чи конфліктів між цими країнами не могло бути на той час. Ярослава більше цікавили речі, пов’язані з інтересами його держави, з землями, які межували з Київською Руссю», – каже Тіточка.

  • Анна була регентом при Філіпі І після смерті чоловіка.

Це твердження є частково правдивим. Хоча офіційно визнаним регентом був граф Балдуїн Фландрський, але авторитет Анни був дуже високий і вона здійснювала безпосередній вплив на сина та французьку політику.

Проте після  одруження з Раулем де Крепі в 1061/1063 рр. повага до неї була підірвана, вона майже весь час проводила в замку другого чоловіка, вплив її на сина став обмеженим, згадки про неї майже зникають з державних документів.

Як бачимо, Анна Київська – легендарна особистість, овіяна легендами та міфами. Вона лишила по собі величезну монаршу династію, вона була гідним представником України та світлом тогочасної Європи, вона була...

Усі джерела, що представлені в огляді, є у фонді відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих м. Києва.

Висоцький, С.О. Княгиня Ольга і Анна Ярославна  – славні жінки Київської Русі / С. О. Висоцький. – Київ : Наукова думка, 1991. – 104 с. : іл.

Котляр, Н. Ф. История в жизнеописаниях / Н. Ф. Котляр, В. А. Смолий ; Академия наук Украинской ССР, Институт истории. – Киев : Наукова думка, 1990. –  256 с. : ил.

Зміст:… Древнерусские женщины в политической жизни средневекового мира (Анна Ярославна…).

Крутенко, Н. Г. Анна Ярославна = Anne de Kyiv : [історико-літературна мистецтвознавча розвідка] / Н. Крутенко ; [переклад французькою мовою    М. Маурітсcона, Д. Чистяка]. – Київ : Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2011. – 140 с. : іл. – (Серія «Українці у світовій цивілізації»).

Ця книжка — перше ґрунтовне дослідження життя Анни Ярославни. Автор пропонує цікаву розмову про непросту долю французької королеви слов'янського походження. Вперше у контекст життєпису вводяться питання генеалогії королеви Анни, долі її бібліотеки. Книжка проілюстрована творами образотворчого мистецтва, серед яких чимало раритетних, досі ніде не репродукованих.

Луняк, Є. Анна Руська  королева Франції : [монографія] / Євген Луняк.  Київ : Книга, 2012.  208 с. : іл.

Зміст: Анна Ярославна як об’єкт історичних досліджень і персонаж художніх творів ; Анна Ярославна в світлі історичних джерел ; Життя та діяльність Анни Руської в дзеркалі середньовічних документів ; Історики Франції XVI-XVIII ст. про королеву Анну ; Білий вірш, присвячений королеві Анні, з книги Роже Галлю "Анна Київська, королева Франції", 1973 р. ; Спорідненість Анни Ярославни з монархічними родинами Західної Європи ; Зведена таблиця найвидатніших нащадків Анни Ярославни в XI-XIV ст.

Луняк, Є. М. Анна Руська королева Франції в світлі історичних джерел / Євген Луняк.  Київ ; Ніжин : Міланік : [Видавець ПП Лисенко М.М.],  2010. 96 с. : іл.

Зміст: Анна Ярославна як об’єкт історичних досліджень і персонаж художніх творів ; Анна Ярославна в світлі історичних джерел ; Значення королеви Анни у вітчизняній та французькій історії ; Життя та діяльність Анни Руської в дзеркалі середньовічних документів ; Історики Франції у XVI-XVIII ст. про королеву Анну.

Мальгин, А. С. Гимн книге : энциклопедия для юношества / А.С. Мальгин.  Москва : Либерея-Бибинформ, 2009. 536 с.

Зі змісту: Анна Ярославна, 1032-1082. Про бібліотеку королеви.

Наумович, С. Королева : [Анна Ярославна, Королева Франції] / Софія Наумович.  Мельборн : Ластівка, 1969. 60 с.

Українці, що удосконалили світ : [для дітей шкільного віку та людей, які цікавляться історією] / [уклад. В.П. Товстий]. Харків : Промінь, 2006. 80 с. : іл., портр. – (Козацькому роду нема переводу).

Зміст: Вплив української культури на світовий розвиток ; Анна Ярославна

Брошури

Сент-Емур, де Ке, граф. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа / Граф де Ке де СентЕмур ; пер. з фр. Івана Франко.   [Київ] : [АТ "Обереги"], [1991].  32 с.

Хорунжий, Ю. М. Сага про Ярославових доньок / Юрій Хорунжий, Юрій Якимів. Київ : Бібліотека українця, 1997.  36 с.

Статті

Анна Ярославна //  Історія України в особах : давньоруська держава. К. : Україна, 1996. С. 87-92.

Анна Ярославна //  Історія України в особах IX-XVIII ст. Київ : Україна, 1993. С. 68-73.

Анна Ярославна (між 1024 і 1032-1075): королева Франції //  100 найвідоміших українців.  Київ : Автограф : Орфей, 2005. С. 35-37 : фото.

Анна Ярославна (род. между 1024 и 1032 г.- ум. ок. 1075 г.) : дочь Ярослава мудрого, супруга короля Франции Генриха I, регентша при малолетнем сынекороле Филиппе I //  100 знаменитых женщин Украины. Х.: Фолио, 2006. С. 14-19.

Герей, В. Анна королева : таємниці і загадки долі / Василь Герей //  Чумацький шлях : науково-популярний журнал. 2018.  № 1.  С. 2-5 : іл.

Статтю присвячено дочці Ярослава Мудрого - Анні Ярославні, королеві Франції.

Грабовський В. Киянка, королева Франції / В. Грабовський //  Урядовий кур'єр.  2003. 8 трав. (№ 84). С.19.

Гусєв, В. Київська княжна Королева Франції / В. Гусєв, Ю. Калінцев // Палітра педагога. 2002. № 2. С. 3-4.

Делорм, Ф. Анна Київська дружина Генріха I / Філіпп Делорм ; [пер. з фр. І. Рябчія]. Київ : Laurus, 2016. 208 с. : іл., портр.

Зміст: Незнайомка королівської крові ; Сини Рюрика ; Ярославові діти ; Блискучий двір ; Загадковий монарх ; У далекі грецькі землі ; Красуня з далекого краю ; Весілля у Реймсі ; Славна Франція ; Побожність і материнство ; Корона Філіппа ; Графиня Валуа ; Володарка Санліса.

Кралюк, П. Донька великого князя : європейські шляхи королеви Анни Київської / Петро Кралюк //  День. 2020. 21-22 лютого (№ 32-33).  —    С. 21; 28-29 лютого (№ 37-38). С. 20 : фото.

Крутенко Н. Анна Київська - королева Франції : до проблеми висвітлення життєпису / Н. Крутенко //  Всесвіт. 2001. № 5-6. С.148-157.

Крутенко Н. До питання про родовід Анни Ярославни (мистецтвознавчий аспект) / Н.Г. Крутенко //  Київська старовина. 2002. №1.  С.120-128.

Куренкова, О. "Мікс історії та міфу" : у "Софії Київській" представили унікальний проект про Анну Ярославну / Олена Куренкова //  День. 2018.  16-17 лютого (№ 28-29). С. 16-17 : фото, іл.

Життя княгині Анни представили у форматі мальованої історії, що нагадує сучасні комікси у вигляді 14-картин-оповідок про різні віхи її життя - від дитинства до останніх днів.

Луняк, Є. Еволюція образу Анни Ярославни у французькій та вітчизняній історіографіях / Євген Луняк //  Київська старовина. 2011. № 1. С. 3-12.

Анна Ярославна – київська княжна, донька Ярослава Мудрого, - відігравала важливу роль в історії Франції. Вона відзначалася надзвичайним розумом, брала активну участь в духовному житті суспільства. Виступала в ролі фундаторки та меценатки багатьох монастирів і церков Франції.

Таємниці бібліотеки княжни Анни //  Українська Родина.  2017.  № 2.  С. 16 : фото.

Йдеться про бібліотеку руської княжни Анни Ярославни, дочки київського князя Ярослава Мудрого. Вона по праву вважається унікальною - єгипетські папіруси, сувої з текстами античних авторів, листи французьких правителів, починаючи з 5 століття, християнські і давньослов’янські рунічні книги і сувої, а також знамените Реймське Євангеліє. Досліджується доля цієї унікальної колекції документів.

Чадюк, М. Повернення спадщини : презентовано повне факсимільне видання Реймського Євангелія / Марія Чадюк //  День. 2019. 25-26 жовтня (№ 195-196). С. 30-31 : фото.

В межах програми «Повертаємо в Україну культурну спадщину» було видано факсимільне видання Реймського Євангелія, яке, за однією з версій, Анна Ярославна взяла з собою до Франції.

Шаров, І. Анна Ярославна : (між 1024 і 1032 - бл. 1075)  дочка Ярослава Мудрого, з 1049  дружина французького короля Генріха І / Ігор Шаров //  100 видатних імен України.  К. : Альтернативи, 1999.   С. 15-18.

Швед, О. Королева Анна поховала двох чоловіків / Ольга Швед // Країна.  2021. 13 травня (№ 18-19).   С. 7 : іл.

У статті розповідається про доньку Ярослава Мудрого - королеву Франції Анну, яка має більш як 600 тисяч нащадків, - як відомих, так і забутих.

 А також:

https://gazeta.ua/articles/history/_10-ukrayinskih-zhinok-yaki-vrazili-svit/824971;

https://www.amazingukraine.pro/lifestyle/top-10-naividomishykh-zhinok-davnoi-i-suchasnoi-ukrainy/;

https://www.museumsun.org/blog/55/;

https://incognita.day.kyiv.ua/vidatni-zhinki-ukrayini-infografika.html;

https://we.org.ua/legendarni-ukrayintsi/koroleva-frantsiyi-anna-yaroslavna/;

https://www.radiosvoboda.org/a/29305070.html;

https://my-kiev.com/news/kiyivska-koroleva-frantsiyi-top-8-mifiv-pro-annu-yaroslavnu.html;

https://www.u-f-l.net/flowers/vidatni-zhinki-anna-yaroslavna.

Підготувала Надія Грищенко