Домашня сторінка > Цікаві факти про Київ > Великодень. Як колись святкували кияни це свято

Великодень. Як колись святкували кияни це свято

Квітень, 2020

Ольга Недавня

Ще з літописних часів у старому Києві існували традиції святкування Великодня, а також, чим зайнятися після церковної служби та святкового столу.

Перш за все кияни на Великодень готували свою київську паску. Робилася вона з кисломолочного сиру та коржів…

У княжий період історії Києва у кожної дівчини було намисто, виготовлене з глини із нанесенням фарби. Це намисто називалося щасним, адже воно передавалося від матері до доньки протягом багатьох поколінь.  

Перед початком посту в старому Києві дівчата йшли на засніжені пагорби, а на той час на Пасху ще лежав сніг, і ворожили цим намистом на долю. Але це не були язичницькі ворожіння: виникло саме в християнські часи в Києві. Тож, дівчата, перехрестившись, кидали це намисто вниз з пагорбів. Місця вибирали такі, щоб було менше дерев. Коли закінчувався піст і свята, сніг сходив з пагорбів, тоді дівчата йшли шукати намисто. Якщо через намисто проростала парна кількість квітів або травинок, це означало шлюб у наступному році. Якщо намисто повисало скрученим, зачепленим за гілку, це свідчило про плітки і не дуже гарну ситуацію. Якщо намисто просто лежало і крізь нього нічого не проросло або непарна кількість рослин проросла, дівчині шлюб не світив. Найгіршим вважалося, коли намисто розривалося - це загроза смерті. Але старі українці ще з дохристиянських часів не були фаталістами, мовляв, якщо доля вже призначена, то її не можна змінити. Ні, навпаки, якщо дівчині вдавалося зібрати розірване намисто заново, то це означало, що доля повинна їй скоритися. Це світла риса розуміння нашої київської автентики. Фаталізму не було. Люди мислили по-християнськи, що долю можна змінити на краще.
Звичайно, вважалося великим гріхом зачіпати чуже намисто. Підняти можна було тільки своє. Якщо бодай зачепити якось чужу річ, означало, що всі гріхи власника того намиста людина перебирає на себе…

У період великого посту хлопці лагодили щось не тільки церкві до свята після зимового періоду, а й допомагали іншим, хто не міг прибрати чи полагодити свою оселю.

У середньовічному Києві вікна в хатах не були маленькими, як в селах. Вони були великими з подвійними шибками. Між цими рамами вікон ставили макети церков. Така традиція продовжилася і в царські часи, та навіть у радянські. Звісно, партійні діячі такого не робили, а от старше тогочасне покоління берегли цю традицію…

Щодо виготовлення пасхальних яєць, то Київ також мав свою особливість – техніка «Подільська пістря». Яйця обклеювали шматочками тканин, яку виготовляли в одній із подільських мануфактур. Брали легку напівшовкову тканину з дрібними квітами, їх вирізали і обклеювали яйця. Вироби були пістрявими, тому і назва така - пістря. Були комбінації з мереживом, або обклеєно тільки різнокольоровими нитками, або використовувався лише бісер.

Не менш цікавими були традиції розваг у Києві уже після відвідання церкви та після святкового столу.
Київ був досить спортивним містом. Великою популярністю користувалася серед чоловіків і жінок гра «Лопатки», це щось схоже на сучасний теніс. Назва гри походить від лопатки (кістки) тварини. Цю кістку обтягували сирою шкірою, вона всихала і виходила своєрідна ракетка. М’яч робили з кінського волосіння, яке обмочували в смолі. Він був досить пружнім. На рівній місцині робили розмітку поля.  Грали і жінки, і чоловіки.
Молодь грала у «Весняну реву». Її суть полягала в тому, щоб з самого верху київського пагорбу, взявшись за руки,  хлопець і дівчина повинні були збігти вниз. Важливо було не розірвати руки. Хто добіг, той і виграв. Призами були, звісно, великодні яйця…

Рецепт київської паски: треба взяти дуже крихке печиво, можна і з горішками. Добре його розім’яти. Скільки печива, стільки ж додаємо солодкої сиркової маси. Усе гарно перемішуємо. Далі кладемо трохи сметани. Хто полюбляє киньте трохи шоколаду або какао, цукатів, родзинок або кураги. Усе гарно вимішайте, викладіть у форму і помістіть  в холодильник. На Великодній ранок страва готова.

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/specprojects/press_center/yak-svyatkuvali-velikden-kiyani-487526.html

Рекомендуємо прочитати також:

Геник, В.  Великодня паска // Людина і світ. - 2000. – № 4. - C. 37-38.

Древлянський, В. Недалечко красне яєчко : Історія крашанок і їх ритуальне використання //  Берегиня. - 2003. - №1.- С. 3-6.

Лехман,  Т.  Великдень //  Історичний календар-2001. - 2001. - Вип.7.- С. 212-213.

Макаров, А. Весна / Анатолий Макаров. - Киев : Скай Хорс, 2019. – 192 с. : ил.

Макаров, А, "С шумом и криками, - писал академик Сергей Ефремов, - разъезжали коммунисты на автомобилях. Стреляли, пускали ракеты, пытаясь заглушить церковный звон на Софиевской площади" : в 20-х годах прошлого столетия по указанию властей отмечалась "пролетарская Пасха", чтобы вытеснить великий христианский праздник / Анатолий Макаров // Факты и комментарии. - 2014. - 16 апр. (№ 68). - С. 12 : фото.

Власти засылали в храмы провокаторов и хулиганов, которые во время службы свистели, пели частушки и устраивали драки -- Некоторые "столпы" революционной культуры питали симпатии к старинным обычаям своего народа.

Потапенко,  О.  Пасха - весняне християнське свято воскресіння Ісуса Христа //  Культура і життя. - 2005. - 20 квіт. (№ 16-17) - С. 2.

Рожнятовська,  О. Святе Христове Воскресіння : Великдень //  Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2002. – ІІ кв. - С. 58-62.

Сагула, Т. Готовься к пасхе, в чистый четверг белят хату, моются и стригут детей, в пятницу пекут куличи, а в субботу расписывают яйца : Великдень  //  Факты и комментарии. - 2003. - 24 апр. - С.5.

Симкович, В. Как пекли пасхи в мужском монастыре [Киево-Печерской лавры] //  Киевские ведомости. - 1995. - 22 апр. - С.1,8..

Філарет.   Пасхальне послання : Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату //  Літературна Україна. - 2005. - 28 квіт. (№ 16). - С. 1.

Христос Воскресе! Воистину, Воскресе! //  Анисимов А. Л. Киев и киевляне. Я вызову любое из столетий... : в 2 кн. Кн. 2 / А. Л. Анисимов. - Киев : Телеграфъ, 2003. - С. 324-329 : іл.

                          х                 x                  х                        

Недавня, О. Зустрічаємо Великдень: як це робили в старому Києві:

https://zn.ua/SOCIETY/zustrichaemo_velikden_yak_tse_robili_v_staromu_kievi.html

Усі джерела, що представлені в огляді, є у фонді відділу краєзнавчої літератури та бібліографії, Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих м. Києва.

Підготувала Надія Грищенко