Домашня сторінка > Цікаві факти про Київ > Київське метро - (до 60-річчя від дня заснування підземки)

Київське метро - (до 60-річчя від дня заснування підземки)

Листопад, 2020

Ми запрошуємо вас дізнатися про

Історичні факти… ЛегендиАртефакти… Цікавинки …  Малопомітні деталі.

Історія метро - від першої ідеї до першої черги

Роком народження метрополітену прийнято вважати 1863-й, а місцем народження – Лондон. Мережа таких магістралей з’явилася в багатьох великих містах світу. Як відомо, патент живе двадцять років, а мова – вічна, тож назва лондонської компанії „Метрополітен” швидко стала загальною назвою для нового позавуличного міського транспорту.

У Києві ідея підземної залізниці вперше виникла у 1884 році. Саме тут вперше в Російській імперії було розглянуто проєкт дороги під землею. Проєкт передбачав проведення тунелів від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу через Поштову площу і Бессарабку. Проте депутати міської Управи відхилили цей проєкт – цілком імовірно через банальний страх перед невідомим. Так само сталося і в Москві, де провалилися проєкти 1902-го і 1912 років. 1916 року Російсько-Американська Торгова Палата в особі інженера Іллі Мочала пропонує новий проєкт будівництва метрополітену, який також було відхилено міською владою Києва. Однак ідея спорудження метро у Києві не полишала фахівців та можновладців. Уряд гетьмана Української держави Павла Скоропадського мав намір будувати урядовий центр і лінію метро у районі Звіринця.

„Земля Звіринця у Києві загалом, де повинні провести метрополітен, найбільш підходить до цього будівництва. Київ стоїть на горах і рівнинах, які зробила сама природа, і метрополітен, що виходить із тунелю-пагорба і знов заглиблюється в тунель, буде перевозити всіх і все з Бессарабки на Деміївку, із Звіринця на Лук’янівку, з Набережної чи Прорізної на Задніпровські Слободки” - Газета „Відродження”, 1917 рік. З інтерв’ю міністра уряду інженера Чубинського.

Та й цим прожектам не судилося збутися через те, що влада незабаром перейшла до Директорії Симона Петлюри, й тема створення київського метро знову відійшла на задній план. Строго кажучи, з огляду на технологічний прогрес Російської імперії і політичні події 1917-1920 років достатньо складно всерйоз сприймати вищезгадані проєкти, і як же ж вони слабо нагадували ті світлі станції, які відкрилися у 1960-му!

У пошуках технології

У 1935 році в Москві відкривається перший радянський метрополітен з 13-ти станцій. Вітчизняні інженери з усієї держави фактично з нуля змогли розробити технологію, яка лягла в основу всієї нашої школи будівництва і експлуатації метро. У Києві 9 липня 1936 року Президія Київради розглянула дипломну роботу випускника Московського інституту інженерів транспорту В. Папазова Проєкт Київського метрополітену. Робота була схвалена.

Геополітична ситуація, яка склалася у Європі, і поступове наростання загрози війни дещо змінило пріоритети, і у 1937 році було розпочато будівництво спецоб’єкта №1 – двох тунельних переходів під Дніпром: Південного, який з’єднував би Жуків острів з поселенням Осокорки та Північного – для прямого сполучення Оболоні з Вигурівщиною. Будівництво велося швидкими темпами на лівому і правому берегах Дніпра. Було виконано великий обсяг робіт, побудовано кількасот метрів тунелів глибокого та мілкого закладання. Не дивлячись, що безпосередньо це будівництво не пов’язано з метро, воно дало досвід використання кесонної технології. Проте війна 1941 року внесла свої корективи – вже у липні роботи фактично припинились, обладнання спішно евакуйовувалося. Більша частина тунелів та невивезена техніка назавжди поринули у воду, надземні залишки цих циклопічних споруд можна знайти на Оболоні (неподалік від площі Сантьяго-де-Чілі зберігся цілий кесон), та на Жуковому острові, в 500 метрах від мосту – приблизно 300-метровий під’їздний тунель.

Як будували і оздоблювали перші станції Київського метрополітену

Проєкт Київського метрополітену завдовжки близько 40 км затвердили в 1936 році. Метро повинно було з’єднати Вигурівщину на лівому березі з Оболонню на правому, звідти по поверхні йти до Вишневого, потім через Пирогово і Жуків острів виходити до залізничної колії в районі Дарницького вокзалу, а від нього – до Воскресенки.

Навесні 1945 року затвердили план післявоєнної реконструкції Києва. У ньому передбачалося будівництво 22 станцій на трьох гілках метро, які є і сьогодні: Святошино – Бровари, Куренівка – Сталінка (Оболонь – Теремки) і Сирець – Печерськ.

Через складний рельєф на правому березі будівельники стикалися з підземними водами, важкопрохідними ґрунтами. Так побудували найглибшу в світі станцію “Арсенальна” – 105,5 м.

До кінця 50-х років вже були прокладені тунелі, рейки та ескалатори для перших станцій столичного метро. Перший рейс 22 жовтня 1960 року здійснив машиніст Московського метрополітену Олексій Симагін.

А на офіційному відкритті керував потягами киянин Іван Виноградов. Після відкриття в метрополітені тиждень проводилися тільки екскурсії. Групи від підприємств і навчальних закладів оглядали станції і каталися у вагонах.

У наш час Київський метрополітен включає в себе три лінії протяжністю майже 70 км, 52 станції з трьома пересадочними вузлами. До речі, метро перевозить близько півтора мільйона пасажирів щодня.

Станція метро Вокзальна   

Станція метро Вокзальна – одна з найвелелюдніших у Київському метрополітені. Це пояснюється близькістю залізничного вокзалу, який кожен день приймає та відправляє зі столиці України сотні тисяч пасажирів. Станція метро “Вокзальна” була спроєктована у 1958 році та відкрита у 1960 році в числі перших п’яти київських станцій. Середня зала підземного вестибюлю прикрашена великими металевими дисками, на яких відтворені різноманітні сюжети з історії України.

Ініціатором будівництва був радянський державний діяч Микита Хрущов. І якби не його боротьба із “архітектурними надмірностями”, то згідно із запропонованими до розгляду проєктами перші станції київського метрополітену могли би бути значно розкішнішими.

У київському метро запустили особливий арт-потяг

У київському метрополітені 12 вересня 2017 році запустили мистецький потяг “Енеїда”. Півсотні інформаційних постерів із візуальною історією легендарної поеми Івана Котляревського розмістили у п’яти вагонах на синій гілці метро. Це перший спільний проєкт Київського метрополітену та Національного художнього музею України.

Серед артефактів – ілюстрації, театральні афіші, картини із зображеннями козака Енея та цитати із всесвітньо відомого твору.

Куратори проєкту кажуть, що “Енеїда” у столичній підземці – це мікс високої культури з урбаністикою.

Виставка акумулювала близько 200 визначних артефактів, які стосуються візуальних образів поеми Івана Котляревського. Експонати надали приватні колекціонери та 11 музеїв України.

Організатори переконані: “Історія “Енеїди” – першого літературного твору, написаного новою українською мовою, – одночасно вплітається у головні віхи формування української культури й безпосередньо пов’язана з історичними умовами, в яких постала ідея української держави. Тому так важливо для цього креативного проєкту вийти за межі музею і познайомити мільйони пасажирів метрополітену з визначною пам’яткою нашої історії та культури.

В свій час прес-служба київського метрополітену проводила конкурс Метро об’єднує серця. Люди мали присилати власні історії про те, як вони познайомились в метро і, звісно, про те, чим це знайомство закінчилось.

 “Законсервовані проєкти”: чому в Києві досі не можуть відкрити станцію метро “Львівська брама”?

У Києві лише 6 наземних станцій, решта – розташовані під землею на різній глибині. Кожна з них цікава: особливостями будівництва, конструкцією або оформленням. Будь-яку можна розглянути в деталях – самостійно чи з екскурсоводом. Але в київському метро є станції, які досі не прийняли жодного пасажира, це так звані станції-консерви. Водночас, у кожної є власне ім’я, а історія створення за довгі роки встигла обрости безліччю припущень і чуток.

“Надзвичайно багато міфів щодо закритих станцій. Дійсно, деякі кияни хотіли б, щоб там були екскурсії, але ми насамперед мріємо, щоби ці станції перевозили пасажирів. Екскурсії там водити неможливо, бо їздять поїзди між робочими станціями. А ці платформи чекають свого облаштування й відкриття”, – розповіла речниця начальника КП “Київський метрополітен” Наталка Макогон.

Найвідоміша київська “консерва” – Львівська брама“. Цю пілонну трьохсклепінчасту станцію на зеленій Сирецько-Печерській лінії київського метрополітену почали будувати ще наприкінці 1980-х на перегоні між Золотими воротами” та “Лук’янівською“.

Коли станцію уже зводили, виникла суперечка з архітекторами щодо того, де саме на Львівській площі має бути вихід. Останні стверджували, що це одна з центральних площ, вона реконструюватиметься і матиме іншу транспортну модель.

“Тому, ось коли буде проєкт реконструкції цієї площі, тоді й побачимо, де має бути вихід зі станції. Тим часом ділянка побудована, тож слід було вводити в експлуатацію. Гроші, витрачені на будівництво, повинні приносити користь людям. І тоді вирішили тимчасово зробити цю станцію транзитною”, – розповідає директор ТОВ “Київметропроект” Віктор Янікін.

На “Львівській брамі” хотіли зробити пересадковий вузол із майбутньою Подільсько-Вигурівською лінією. До всього, один із вестибюлів планували розташувати неподалік від Контрактової площі, а другий – поряд із ринком на Валах. Але потім трасу майбутньої четвертої лінії змінили і пересадку перенесли на сусідню станцію “Лук’янівська”.

У законсервованому вигляді “Львівська брама” стоїть із 1996 року. Пасажири зеленої лінії вже звикли – між “Лук’янівською” та “Золотими воротами” потяг зазвичай пригальмовує, і у вікнах вагона можна навіть розгледіти конструкції із залізобетону та тьмяні ліхтарі на незаселеній платформі.

Але ця підземна “заготовка”, тобто закрита для пасажирів станція метро, в Києві не єдина. Хоча ще деякий час тому більшість киян навіть не здогадувалася про подібні “недобудови” у столичному метро.

Станція Теличкарозташована на зеленій лінії між Видубичами та Славутичем“. Її доля нагадує історію “Львівської брами”. Будівництво почалося в 1991-му, але через декілька років усі роботи були зупинені. Вона мала стати першою станцією, побудованою за типом паризького метро.

Черговою “консервою” столичної підземки вважають і станцію Герцена. Її будівництво планувалося теж на Сирецько-Печерській лінії, між Лук’янівською” та “Дорогожичами. Потенційний пасажиропотік станції могли забезпечити, зокрема, робітники Київського мотоциклетного заводу, розташованого неподалік. Але у 1990-х завод практично припинив свою діяльність, а потім і існування. Тим самим, потреба у спорудженні станції відпала з міркувань економії.

Доступність станцій для маломобільних груп населення

Починаючи з 2005 року при будівництві та реконструкції станції метрополітену стали приділяти увагу доступності інфраструктури для маломобільних груп населення: встановлюються ліфти, підйомники.

Станом на 2020 рік доступні 13 з 52 станцій, та жодного пересадочного вузла на цих станціях:

  • Святошин, Лівобережна, Дарниця, Лісова;
  • Теремки, Іподром, Виставковий центр, Васильківська, Голосіївська, Деміївська;
  • Вирлиця, Бориспільска, Червоний Хутір.

Для забезпечення доступу до станцій не пристосованих для людей у візках, метрополітен залучає працівників, що супроводжують людину з інвалідністю від входу в метро до виходу  та допомагають долати перешкоди, але при цьому метрополітен утискає права громадян з інвалідністю, не пропускаючи їх самих та вимушуючи довго чекати на супровід, що призводить до конфліктів.

Проєкти київського метро

Першою чергою Лівобережної лінії стане ділянка від станції «Вулиця Милославська» до станції «Проспект Ватутіна» з депо «Троєщина», що стане відгалуженням Подільсько-Вигурівської лінії. В майбутньому п'ята лінія стане самостійною і пройде вздовж залізниці до Броварського проспекту з пересадкою зі станції «Броварський проспект» на станцію «Лівобережна» Святошинсько-Броварської лінії. Третьою чергою будівництва лінії стане її продовження до житлового масиву Осокорки, де п'ята лінія матиме пересадку зі станції «Проспект Бажана» на станцію «Позняки». У майбутньому вона може стати частиною кільцевої лінії Київського метрополітену.

Згідно з проєктом Генерального плану розвитку Києва до 2025 року в проєктний період будівництво лінії не передбачено. Замість неї, в найближчі 20 років планується подовження Лівобережного швидкісного трамваю до масиву Осокорки-Центральні.

У проєкті Генерального плану розвитку Києва до 2025 року в перспективі також передбачено спорудження Вишгородсько-Дарницької лінії. Вона може пройти від площі Шевченка до Дарницького залізничного вокзалу і зв'яже Мінський масив, Вітряні гори, Пріорку, Куренівку, Караваєві дачі, Чоколівку, Олександрівську слобідку та Позняки. Строк початку проєктування та будівництва лінії наразі невідомий .

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розглядає можливість облаштування громадських туалетів на станціях метрополітену.

Дати реалізації жодного з проєктів наразі не відомі, а самі проєкти можуть змінитись.

Цікавинки… та інше…

  • Як і на всіх підземних станціях першої черги, на “Хрещатику” збереглися дерев’яні двері до службових приміщень, дерев’яні лавки та дверцята пожежних гідрантів із латунною позначкою “ПК”.
  • Зображення на мозаїчному фризі "Золоті ворота"
    у проміжному вестибюлі, прямо над виходом до ескалатора, який веде на поверхню, знаходиться також мозаїчний напис "СЛАВА УКРАЇНІ". Зараз його майже неможливо помітити, але протягом декілька років після відкриття станції його було дуже чітко видно. Варто зазначити, що на момент побудови станції Україна ще не була незалежною державою і гасло "Слава Україні" офіційно вважалось неприйнятним, і його вживання могло призвести до переслідувань.
  • На станції "Університет" треба згадати про скам’янілих равликів на закарпатському мармурі (вони знаходяться прямісінько під бюстом Максима Горького). Мармурова плита відноситься до Крейдового періоду Мезозойської ери (145-65 млн років тому).
  • У серпні 2007-го (неподалік законсервованої ст. “Львівська брама”) з'явилась реклама мобільного оператора, яка використовувала технологію динамічного зображення. Статичні картинки при певній швидкості перетворюються на динамічний ролик. Втім, це не є новинкою. Подібна реклама використовується у метрополітенах Росії і США.
  • На перегоні Видубичі – Славутич незадовго до виїзду з тунелю на естакаду можна помітити таємничий перон. Це законсервована станція Теличка, яка побудована на перспективу розбудови і реконструкції тамтешньої промислової зони.
  • Усі вагони метро транспортувались до залізничної станції “Дарниця”. У 60-ті роки звідти вагони трамвайною лінією на спеціальних транспортувальних площадках доправлялись до сучасної станції "Дніпро" (тоді кінцева на лінії), де за допомогою спеціального підйомника "інтегрувалась" у підземку (старі люди розповідають, що при цьому транспортувальні площадки часто злітали з трамвайних колій, непристосованих для такого транспорту). Зараз для таких цілей між депо метро “Дарниця” і залізничною колією існує з'єднуюча колія (гейт). Перегон вагонів між лініями відбувається через спеціальні з'єднучі тунелі: ст. “Кловська” – ст. “Майдан Незалежності” і ст. “Майдан Незалежності” – ст. “Хрещатик”. Тобто теоретично можливо без пересадки добратись зі ст. “Героїв Дніпра” на ст. “Червоний Хутір”.
  • Станція метро Дніпро.

У далекі часи, коли станція "Дніпро" була кінцевою, розвороти потягів здійснювались через розв'язку (розворотне коло) внизу, до якої був спеціальний з'їзд. Оскільки потяги тоді бути тривагонні, то це не складало великої проблеми. Коло під станцією – це поворотний підйомник на 1 вагон для доставки вагонів у "внутрішнє" метро. Після реконструкції станції розворотне коло перенесли у метро депо “Дарниця”.

На виході до станції «Дніпро» розташовані надпотужні герметичні двері, що закриваються за 8-10 секунд. Ці величезні металеві засувки товщиною 30-40 см надійно блокують станцію.

  • Берегові станції.
    Це станції, які мають вихід з правої сторони потяга. Таких у Києві 4 (ст. “Дніпро”, ст. “Гідропарк”, ст. “Чернігівська” ст. “Вирлиця”), причому ст. “Гідропарк” і ст. “Чернігівська” острівні (мають виходи по обидва боки). Раніше острівною була ст.”Дарниця” (до реконструкції в 1970 р.).
  • Найглибша станція у світі.
    Станція “Арсенальна”
    є найглибшою станцією у світі (якщо рахувати від поверхні землі) – 105,5 метрів. Окрім того, це єдина існуюча нині в СНД станція англійсього типу (без центральної зали).
  • 5-тивагонні потяги.
    Станції метро у Київському метрополітені проєктувались під 5-тивагонні потяги. На сьогодні цього однозначно не вистачає для покриття потреб пасажирів. У світі потяги метро зазвичай мають 4-8 вагонів.
  • Найдовший перегін.
    Між ст. “Видубичі” і ст. “Славутич” 2 км, тоді як між ст. “Театральна” і ст. “Хрещатик” – всього 500 м.
  • "Крива" станція.
    Єдиною кривою станцією метро у Києві є ст. “Вирлиця” (друга після московської ст. "Александрівський сад" на пострадянському просторі). Трохи кривизни є і на ст. “Дніпро”.
  • Оборонка.
    Київський метрополітен (особливо старі станції) виконує не лише транспортну функцію, але і оборонну. Глибинні станції є стратегічними об'єктами цивільної оборони. Про що свідчать і ворота на багатьох станціях, і туалети на перегонах. Гермоворота на багатьох станціях виконують і роль захисного бар'єру у випадку затоплення станцій чи перегонів.
  • Аварії.
    Віднедавна метрополітену почали загрожувати зсуви на ділянці “Видубичі” – “Харківська” (навіть досі потяги на цій ділянці не їздять зі швидкістю вище 40 км/год, при проєктованих 60-70 км/год). Проблеми на цій ділянці пов'язують із горезвісною хаотичною забудовою міста.
    Із нещодавніх аварій – 3 жовтня 2005 року автомобіль "Волга" в районі Гідропарку пробив огорожу і провів "підступну" атаку на потяг (ніхто не постраждав). 20 червня 2006 року під час прокладання гідроізоляції підтопило станцію "Вирлиця". 1 листопада 2006 року між ст. “Гідропарк” і ст. “Лівобережна” невідомо звідки з'явився шмат арматури, спровокувавши коротке замикання.
  • Двоповерховий міст.
    Мало хто знає, що на перегоні між "Берестейською" і "Нивками" метро проходить не під залізничною колією, а над нею. Коробка метро не відкривається, тому при проїзді навіть не відчувається, що проїжджаєш над поверхнею землі.
  • Метромости.
    У Києві таких 5: між ст. “Дніпро” і “Гідропарк” (через Дніпро); між ст. “Гідропарк” і “Лівобережна” (через Дніпро); між ст. “Нивки” і “Берестейська” (критий, через залізничну колію); між ст. “Лівобережна” і “Дарниця” (через залізничну колію); між ст. “Видубичі” і “Славутич” (через Дніпро).
  • Станція “Театральна”.
    При відкритті першої гілки метрополітену “Вокзальна” – “Дніпро” на місці сучасної ст. “Театральна” був лише звичайний перегін. Лише при будівництві Сирецько-Печерської лінії (1981 р.) виникла необхідність пересадочної станції. А тому, що до ст. “Хрещатик” будувати перехід було незручно (уже був перехід на суч. ст. “Майдан Незалежності”), а до ст. “Університет” – надзвичайно складно, то і було вирішено утворити нову станцію – “Ленінську” (нині “Театральна”);

6 листопада 2014 року станція «Театральна» перетворилася на сцену. Кияни оцінили проект «3D сцена». Сфотографуватися на тлі зображення приїжджають навіть групи школярів. Відкриття проєкту приурочене до 54-річниці роботи Київського метрополітену. Проект «3D сцена», на сьогодні найбільш відповідає назві станції;

На “Театральній”, наприклад, жінка навіть народила дитину. Чергова по станції та міліціонер були змушені приймати у неї пологи.

  • Музей Київського метрополітену.

З нагоди 40-річчя від дня запуску першої дільниці київського метро у   2000 році було відкрито Музей Київського метрополітену. У музеї містяться фотографії, експонати, макети, колекція проїзних документів метрополітену тощо. Експозиція музею нараховує 1545 одиниць основного та 910 одиниць допоміжного фондів і постійно поновлюється.

  • Дитячі дикторські голоси.
    Антистресовий експеримент з дитячими голосами, які оголошують назви станцій на Сирецько-Печерській лінії, викликає неоднозначні відгуки: від нервових бажань закрити вуха, впасти на підлогу і довго спалювати наїджені калорії, б'ючись головою об підлогу, до веселих посмішок. "Накручені" психологи турбуються про переживання людей, в яких немає дітей, натомість більшість здорових людей говорять, що це є потужним кроком у сторону від совдепівських норм.
  • Секретне будівництво.
    Ходять чутки, що у 30-ті роки будували два залізничні тунелі під Дніпром. У 1939 році на об'єкті працювало близько 12 тис. людей. Під час війни напрацьовки затопили, а після 1945 року усе обладнання, що ще мало хоча б якусь функціональну придатність, передали для будівництва Київського метрополітену. Так що можемо вважати, що, спускаючись у метрополітен, ми торкаємось однієї з найбільших підземних таємниць Києва.
  • Неоновий вказівник.

Вихід зі станції на вулицю Городецького має неоновий вказівник нетипової конструкції – у кільці та з окремою табличкою з назвою станції.

  • Станція Золоті ворота.

Автори станції Золоті ворота 1991 року були відзначені Державною премією України з архітектури;

8 вересня 2016 році станція метро "Золоті ворота" столичного метрополітену увійшла в рейтинг 20 найкрасивіших станцій метро в світі. Відповідний рейтинг опублікувало британське видання Вusiness Іnsider;

Неймовірна історія побудови станції “Золоті ворота”: вона мала бути звичайною утилітарною станцією свого часу, такою, як “Палац спорту” чи “Кловська”. Але за півроку до її відкриття завдяки наполегливості та зусиллям головного архітектора Києва Миколи Жарікова проєкт кардинально змінився, і ми отримали один з символів столиці.

  • Чотири станції першої черги будівництва (Вокзальна, Університет, Хрещатик, Арсенальна) визнані пам'ятками архітектури місцевого значення, ще три станції (Дніпро, Либідська, Золоті ворота) мають статус щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
  • Станція Теремки

Остання станція – "Теремки" – була відкрита у 2013 році.

  • Вага одного вагона - 36 тон.
  • Ескалатор та поручень рухаються майже однаково, але є 2%-ве відхилення руху. Саме його й відчувають пасажири.
  • Метро ніколи не спить та працює цілодобово. Перша година ночі – це його гаряча пора! Працівники починають мити тунелі, ремонтувати колії, прибирати платформи – кожен має свою посаду та завдання.
  • О 04:55 у тунелі подається так званий «сигнал часу», що нагадує про закінчення роботи на коліях. О 05:05 звучить попереджувальний сигнал, до якого працівники мають бути виведені з тунелів. О 05:20 подається напруга на контактну рейку – 825 вольт постійного струму.
  • У столичному метро налічується 122 ескалатора, 36 із них працюють вже понад 50 років.
  • Вага ескалатора сягає 8 тон. На його ремонт витрачають близько 50 робочих днів.
  • У 1960 році вартість однієї поїздки була встановлена в розмірі 50 коп., а з 1 січня 1961 року у зв'язку з проведенням грошової реформи автоматично змінилася на 5 коп. Перше дорожчання вартості проїзду в метрополітені відбулося 2 квітня 1991 року і склало 15 коп.
  • Вперше жетони в метро були введені в 1994 році. Два роки вони були металевими, а потім пластиковими.
  • Перші пластикові квитки для багаторазового використання (місяць, рік) з’явилися у 1994 році.
  • Безконтактні транспортні картки київського метро використовуються з 2009 року.
  • Київська підземка – це 70 км тунелів, рейок, стрілочних переводів та шпал. Тунелям станції “Арсенальна” майже 60 років. Тунелі періодично пилососять і миють спеціальною машиною. Роблять це один раз на місяць для того, щоб прибрати металічний пил та бруд, що потрапляє до підземки зовні. А от легендарних щурів-велетнів у метро немає. У метро занадто гучно і мало їжі.
  • На всіх станціях Київського метрополітену присутнє 2G покриття операторів мобільного зв'язку Vodafone, Київстар, lifecell.
  • Метрополітен не працював 18–20 лютого 2014 року (вперше за усі роки роботи!) за дорученням голови КМДА Володимира Макеєнка під приводом «загрози терористичних актів у місті» та з 18 березня по 24 травня 2020 оку у зв'язку з карантином в Україні через пандемію коронавірусу.
  • В 2019 році у вестибюлі на  станції метро Золоті воротадемонструвався освітньо-документальний проєкт Жіночий вимір: Марія Примаченко, присвячений до 110-річчя легендарної народної української художниці та Дня соборності України.
  • Свого часу прес-служба київського метрополітену проводила конкурс Метро об’єднує серця. Люди мали присилати власні історії про те, як вони познайомились у метро, і, звісно, про те, чим це знайомство закінчилось.
  • Машиністи київського метро — тільки чоловіки

Машиністів-жінок не приймають на роботу, оскільки така робота вимагає не тільки хорошої координації і швидкої реакції, а й значної стресостійкості.

  • Існує навіть легенда, що у “Львівській брамі” хтось вирощує гриби.
  • 5 березня 2020 оператор зв'язку Київстарспільно з двома операторами почав надавати послуги 4G зв'язку з використанням частот у діапазоні 1800 МГц на станції метро  “Академмістечко”у Києві і в тунелі до станції “Житомирська”. Із 3 липня 2020 послуги швидкісного інтернету були розширені, з використанням частот у діапазонах 1800 МГц та 2600 МГц, ще на вісім станцій Київського метрополітену і в тунелях між ними. Це станції Житомирська, Святошин, Героїв Дніпра, Мінська, Оболонь, Сирець, Дорогожичі та Лук'янівська.

З поданих нижче джерел ви можете дізнатися ще більше цікавих фактів:

Довкола Пушкінської / [упоряд. В. Лисенко]. – Київ : [Б.в.], 2011. –  93 с. : іл.

Єрмак, Д. Київське метро. Погляд крізь роки / Дмитро Єрмак ; [під заг. ред. В. Янікіна]. – Київ : [Скай Хорс], 2012. – 275 с. : фотоіл., портр.

Жариков, Н. Архитектура и власть : документальная повесть-репортаж (февраль 2013 – июнь 2014) / Николай Жариков. – Киев : Логос, 2014. –     303 с. : фотоил.

Козлов, К. Київський метрополітен : хронологія, події, факти = The Kiev Metro / Кость Козлов. –  Київ : ВАРТО, 2011. –  256 с. : іл., портр.

Мельничук, Г.  50 років Київському метрополітену /    Григорій Мельничук. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – 209 с. : іл.

Тоцкий, О. Семь историй киевского метро / Олег Тоцкий. – Київ : Варто, 2018. – 152 с. : фотоил.

 

Абраменко, Н. Осторожно, двери закрываются / Николай Абраменко //  Истории успешных компаний и людей. – 2008. – № 3. – С. 20-25 : сх., фото.

Бунецкий, Д. Подземный Киев: тайные карты и шпионские люки : корреспонденты "Сегодня" спустились под асфальт и узнали, как живут настоящие "люди-кроты": они рискуют жизнью, верят в Черного диггера и помогают городу / Дмитрий Бунецкий // Сегодня. – 2013. – 18 нояб. (№ 256). – С. 22 – 23 : фото.

Золотар, И. "С образами князей я очень рисковал" : станцию "Золотые ворота" вновь признали одной из самых красивых в мире / Ирина Золотар //  Сегодня. – 2014. – 21 нояб. (№ 250). – С. 8 : фото.

Кадирова, О. Метро крізь час / Олена Кадирова //  Хрещатик. – 2010. – 5 листоп. (№ 162). – С. 8 : іл.

Касьянова, И. Тайны нашего метро : метро в Киеве могло открыться лет на 70 раньше. Но помешали грунты и войны / Ирина Касьянова // Сегодня. – 2010. – 30 сент. (№ 215). – С. 10-12 : ил.

Киселева, Л. Давайте спустимся в метро... / Лилия Киселева // Киевский Вестник. – 2012. – 13 нояб. (№ 123). – С. 4 : фото.

Кромченко, О. Кукуруза для Хрущева и лифт для вагонов / Ольга Кромченко // Комсомольская правда в Украине. – 2015. – 20 окт. (№ 231). – С. 9 : фото., ил.

Литвиненко, А. Экономили, а получился рекорд : история сооружения берет свое начало еще в XYII столетии. Задолго до того, как был построен мост Метро, на этом месте стояли и другие переправы, у которых не менее интересная и в то же время печальная история / Андрей Литвиненко // Комсомольская правда в Украине. – 2010. – 3 нояб. (№ 248). – С. 15 : ил.

Марущак, А. "Перед запуском метро нас проверили спецорганы" / Александр Марущак // Сегодня. – 2015. – 5 февр. (№ 21). – С. 37 : фото.

Мельничук, Г. Віртуальний музей метро: відкрито цілодобово / Григорій Мельничук // Вечірній Київ. – 2012. – 3 квіт. (№ 39-40). – С. 6 : фото.

Мельничук, Г. Двери закрываются! Следующая станция... : в первые дни ноября киевское метро отмечает не только 50-летие пуска первой очереди, но и годовщины открытия еще 13 станций / Григорий Мельничук // Газета по-киевски. –2010. – 5 нояб. (№ 210). – С. 18-19 : ил.

Мельничук, Г. "Золоті ворота" – серед найкращих : одну з найбільш вражаючих станцій метро в Європі було спроектовано за рекордні строки / Григорій Мельничук // Вечірній Київ. – 2013. – 17 січ. (№ 3). – С. 3.

Мельничук, Г. Метро в датах : київську підземку почали проектувати в рік Перемоги, а будували в середньому по одній станції на рік / Григорій Мельничук //  Вечірній Київ. – 2012. – 23 жовт. (№ 106-107). – С. 12.

Мельничук, Г. Метро между Сталиным и Хрущевым / Григорий Мельничук // Газета по-киевски. – 2009. –  30 окт. (№ 204). – С. 19 : фото.

Мельничук, Г. Метро: полвека без пробок : ровно 50 лет назад, 22 октября 1960 года, по туннелям Киевского метрополитена пошел первый пробный поезд. А 6 ноября подземка приняла первых пассажиров / Григорий Мельничук // Газета по-киевски. – 2010. – 22 окт. (№ 200). – С. 18-19 : ил.

Мельничук, Г. Таємниці "Будівництва № 1" : земельну ділянку, де стоїть один із об’єктів «Сталінського метро», віддали компанії з промислового демонтажу будівель / Григорій Мельничук // Вечірній Київ. – 2016. – 12 трав. (№ 19). – С. 6 : фото., картосхема.

Михайлова, О. Метро: як усе було : історія столичної підземки у фактах, цифрах та іменах / Оксана Михайлова //  Вечірній Київ. – 2009. – 10 листоп. (№ 148). – С. 4.

Михайлова, О. Музей метрополітену : тут зберігається найбільша колекція ключів від метро / Оксана Михайлова //  Вечірній Київ. – 2009. – 10 листоп. (№ 148). – С. 5 : фото.

Наряды для подземки : на "Осокорках" вспоминаем Авдеевку, на "Левобережной" любуемся необычной панорамой Киева, а на "Почтовой площади" смотрим на стеклянный Днепр / подготовила Наталья Мамчур //  Сегодня: киевский выпуск. – 2018. – 23–25 ноября (№ 211). – С. 11 : фото.

Осипчук, И. "Влажность в "тайных" тоннелях киевского метро была до того высокой, что их заволакивало туманом" : ученые придумали, как предотвратить серьезную аварию в столичной подземке : [интервью] / Игорь Осипчук // Факты и комментарии. – 2019. – 4-10 апреля (№ 13). –С. 10 : фото.

Портнов, О. Секретная ветка под Радой и Кабмином есть : корреспонденты "КП" посмотрели, что происходит в столичной подземке ночью / Олег Портнов //  Комсомольская правда в Украине. – 2011. – 22 марта (№ 60). –    С. 16-17 : ил.

Станция метро "Арсенальная", глубина которой составляет 105,5 метра, по-прежнему остается самой глубокой в мире : ровно 75 лет назад Совнарком СССР принял решение о строительстве в Киеве метрополитена / подготовила Светлана Вишневская //  Факты и комментарии. – 2020. – 20-26 февраля (№ 7). – С. 31 : фото.

Степанець, К. "Сім історій київського метро" : невідомі сторінки найважливішого міського виду транспорту / Кирило Степанець // Дзеркало тижня. – 2018. – 15-20 грудня (№ 48). – С. 16 : фото.

Сюндюков, І."Бабин Яр" чи "Дорогожичі"? : про дискусію навколо назви станції метро / Ігор Сюндюков // День. – 2020. –  14-15 лютого (№ 27-28). –     С. 7 : фото.

Чорний, Г. Дорогі "Дорогожичі" : давнє дохристиянське слово наших предків, закарбоване у назву станції метро, підтверджує, що ми, українці, не вчорашні на цій землі, а наша історія сягає в глиб віків / Георгій Чорний // Україна молода. –  2020. –  25 лютого (№ 21).  – С. 13 : фото.

 

https://uatv.ua/zakonservovanyj-proyekt-chomu-v-kyyevi-dosi-ne-mozhut-vidkryty-stantsiyu-metro-lvivska-brama-video/;

https://leitoii.livejournal.com/3439.htmlhttps://kyiv.znaj.ua/275812-kijivskomu-metro-59-rokiv-budivnictvo-pershih-stanciy-i-nayglibsha-v-sviti-arsenalna-arhivni-foto;

http://www.metro.kiev.ua/node/155;

http://www.metro.kiev.ua/node/110

https://oktv.ua/ua/turizm/dostoprimechatelnosti-kieva/stancija-metro-vokzalnaja;

https://www.5.ua/kyiv/hodi-sydity-vdoma-u-kyivskomu-metro-zapustyly-osoblyvyi-artpotiah-154871.html;

https://leitoii.livejournal.com/3439.html;

https://uk.wikipedia.org/wiki/ ;

https://www.poglyad.tv/den-metro-top-15-tsikavyh-faktiv-pro-kyyivskyj-metropoliten/;

https://m.day.kyiv.ua/uk/photo/podorozhuy-u-metro-z-eneyem;

https://platfor.ma/magazine/text-sq/pb/metro-culture/.

 

Усі джерела, що представлені в огляді, є у фонді Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих м. Києва та у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії

Підготували: Надія Грищенко, Вікторія Цвєткова