Домашня сторінка > Цікаві факти про Київ > Інфекційні пошестя

Інфекційні пошестя

Квітень, 2020

У ситуації, що склалася з коронавірусом, напрошуються паралелі з іншими епідеміями. Дійсно, щось схоже: ті та інші хвороби є формами грипу, також всі вони ввели в паніку весь світ. Але є і суттєві відмінності, перш за все в цифрах. Так, сьогодні більше говорять про те, щоб не допустити поширення коронавірусу в Україні, зокрема в Києві, у таких масштабах, як це було 100 та більше  років тому…  

ІНФЕКЦІЙНІ ПОШЕСТЯ.

Як боролися мешканці Києва з різними випадками епідемій?..

Марія Стуканова

Упродовж тисячолітньої історії Київ чимало разів стикався з інфекційними пошестями. В XVIII - XIX століттях найбільше нищівних наслідків завдавали епідемії холери та чуми. На жаль, через недостатню обізнаність людей щодо поширення цих інфекцій та недотримання правил задля убезпечення, епідемії істотно скорочували кількість населення міста та прилеглих поселень. «День» поспілкувався з краєзнавцем Михайлом КАЛЬНИЦЬКИМ про те, які методи жителі Київщини використовували для боротьби з інфекціями.

— Як боролися мешканці Києва з різними випадками епідемій?

— Перша відома в Києві епідемія XVIII століття трапилася 1710 року. Тоді це була епідемія чуми. Відомо, що 1709 року відбулося її поширення в регіонах Балтії, скажімо, в Литві були спалахи цієї хвороби. Оскільки в той час відбувалися військові дії й війська пересувалися по різних територіях, зокрема й Російською імперією та Україною, то великою мірою це стало причиною епідемії чуми в Україні. І тоді вона потрапила до Києва. Не дуже багато є свідчень, але відомо, що та епідемія набула величезних масштабів. Як наслідок, у певний момент вона призвела до того, що населення Києва зменшилося в 10 разів. Чимало людей повмирало, чимало -  розбіглося. Впродовж тривалого часу люди боялися залишатися в Києві через те, що там усе було заражене. Тож врятувалися здебільшого лише ті мешканці, що втекли з міста та переховувалися по якихось віддалених місцях. Фактично 1710 рік є роком повного занепаду Києва, і лиш згодом почалося його відновлення та повернення мешканців. Була надзвичайна пошесть. На жаль, тоді вся боротьба проти епідемії полягала лиш у втечі з міста.

— А як щодо наступних спалахів епідемій? Чи були люди підготовлені до них краще?

— Упродовж XVIII століття люди краще вивчили цю проблему, і тоді з’являлися бодай певні заходи карантину та хоча б часткові заходи профілактики. Але в будь-якому разі, коли починалося поширення хвороби, то вже існували певні методи боротьби з ними. Наступна епідемія в Києві трапилася в 1770 - 1771 роках. І це знову була чума.

«ВІД ЕПІДЕМІЇ ЧУМИ 1770 — 1771 рр. ПОМЕРЛО ПРИБЛИЗНО 20% НАСЕЛЕННЯ КИЄВА»

— І як на той момент кияни з нею боролися?

Відверто кажучи, наслідки для Києва могли бути легшими. Внаслідок епідемії чуми тоді померло приблизно 20% населення, орієнтовно 4 тисячі мешканців міста. Звісно, велику роль у цьому відіграло й недостатнє забезпечення Києва медичними закладами -  їх можна було перелічити на пальцях. Задля поліпшення ситуації Кловський палац, збудований Києво-Печерською лаврою для прийому почесних гостей, спеціально облаштували для лікування людей. Він добре на це надавався, оскільки був доволі просторий. Тож у приміщенні палацу впродовж певного часу утримували хворих киян (нині це будівля Верховного Суду України).

Між іншим, у цій епідемії є досить повчальна історія. Відомо, що під час того спалаху чуми профілактика була ще недостатньо добре організована. Але, втім, деякі заходи для убезпечення проти чуми таки були. Вони передусім полягали в евакуації людей із епіцентру зараження до спеціальних карантинних місць задля відокремлення хворих людей від здорових. По-друге, якщо десь спалахувала епідемія, то мешканців не просто виводили звідти, а й обов’язково спалювали їхні речі. На жаль, не всі кияни розуміли важливість цих заходів, і це призвело до жахливих наслідків. Чимало людей хотіли зберегти свої речі й задля уникнення підпалу розтягували їх із зачумлених ділянок Подолу, який на той час був осередком життя киян, і, відповідно, чуми. Цікаво, що навіть солдати гарнізону прихоплювали з собою речі, які здавалися придатними. Відомі випадки, коли люди навмисно викидали мертве тіло зараженої людини зі своєї садиби і підсовували його сусідам для того, щоб у них самих не виявили чуму й не примусили спалити речі.

— Це додавало епідемії додаткової сили?

 Безперечно. Врешті-решт така легковажна поведінка спричинила втрати тисячі людей. На той момент для Києва це була величезна кількість. Закінчилося все тим, що до міста прийшов озброєний загін солдатів і почав діяти за чіткими інструкціями: військові спалювали підозрілі будинки та речі. Такі рішучі заходи певною мірою обмежили поширення чуми, але все одно 1771 року вона дійшла аж до Москви. 

— Якими були причини виникнення та поширення цієї чуми?

— Вона почалася в Молдові й Валахії (сучасна Румунія). В той час, у 1767 - 1774 роках тривала російсько-турецька війна. Відповідно, постійне пересування військ сприяло поширенню епідемії чуми. На час, коли вона дійшла до території Російської імперії, на кордонах держави вже були  задіяні карантинні методи. Зокрема, було заборонено перевезення іноземців, в яких була підозра на чуму, через кордон, а також іноземного транспорту чи товарів. Така взаємодія Російської імперії з європейськими країнами була призупинена.

ЧЕРЕЗ НЕДОСТАТНЮ ПРОПАГАНДУ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ  

— Навряд чи тоді серед посполитого люду було розуміння, що таке чума…

…З давніх століть була недостатня пропаганда медичних знань. Хоча в середині ХІХ століття вже деякі відомості були. Особливо це стосується холери - це та хвороба, для якої профілактика багато важить.

У ХІХ столітті вже значною мірою існувало розуміння, як поширюється холера. Чуму на той момент зрідка ще спостерігали на території Російської імперії, але в Києві гострих епідемій уже не траплялося. Але позаяк населення міст ущільнювалося, то почали поширюватися такі захворювання, як тиф і холера. Відомо, що вібріони холери передаються через людські посліди, внаслідок недостатньої санітарії. Зокрема й через споживання забрудненої води можна було захворіти. Ця епідемія теж була смертельно небезпечною.

Азійська холера приходила кількома хвилями починаючи від давніх часів. Упродовж ХІХ століття налічувалося п’ять пандемій холери, шоста відбулася на початку ХХ століття. Остання, сьома, трапилася близько 1970 року - тодішній спалах холери дістався аж до Одеси…

БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО ВИ ЗМОЖЕТЕ ДІЗНАТИСЯ ТУТ:

Ілюстрації з «Живого Журналу» Михайла Кальницького

https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/naslidky-mogly-buty-menshymy

З поданих нижче джерел ви можете дізнатися ще більше фактів та порівняти, якими  були наслідки інфекційних захворювань сто та більше років назад і …

Рекомендуємо для прочитання також:

Закревский, Н. Летопись и описаніе города Кіева. Ч. 1. Описаніе / сост. Николай Закревский. - Москва : Въ Университет. Тип., 1858. - 266 с. : карт., рис.

Попельницька, О. Історична топографія київського Подолу ХVII - початку ХІХ століття / Олена Попельницька ; Інститут історії України НАН України. - Київ : Стилос, 2003. - 304 с. : іл.

Володько, В.  История болезни. Сто лет назад киевлян терзали эпидемии туберкулеза, тифа и холеры:

https://kiev24.ua/articles/istoriya-bolezni-65?_utl_t=fb

Какая зараза ходила по Киеву сто лет назад: https://bigkiev.com.ua/kakaya-zaraza-hodila-po-kievu-sto-let-nazad/

Нежинская, Т. Город-герой! Как Киев побеждал «испанку», потеряв 10 тысяч человек:

https://bigkiev.com.ua/gorod-geroj-kak-kiev-pobezhdal-ispanku-poteryav-10-tysyach-chelovek/

Смолин, А. Как испанка весь Киев уложила в койку: https://bigkiev.com.ua/kak-ispanka-ves-kiev-ulozhila-v-koyku/;

100 років тому: якою була епідемія "іспанки", про яку згадав Зеленський: https://espreso.tv/article/2020/03/14/100_rokiv_tomu_yakoyu_bula_epidemiya_quotispankyquot_pro_yaku_zgadav_zelenskyy;

Эпидемии 100 лет назад: когда грипп был смертоноснее войны: https://kp.ua/life/629552-epydemyy-100-let-nazad-kohda-hrypp-byl-smertonosnee-voiny;

Підготувала Надія Грищенко